Палкий порив, хвилинна слабість

і двох сердець у такт звучання,

і невимовно ніжна радість,

незрозуміле хвилювання.

Зникають сили на відмову,

втікає гордість в небуття….

І губи починають змову,

мовчанням змінюють життя…

Думки завмерли в тиші ночі,

і припинив свій відлік час,

закриті на хвилини очі…

Реальність покидає нас….

А рук тепло зігріло серце,

в полоні вуст воно тремтить,

і відкриває в душу дверці,

яка від подиху горить.

І зупинитись неможливо…

замовкли звуки біля нас,

лиш почуттів нестримна злива

в обіймах плаче раз у раз…

схрестились пальці мимоволі –

завмерло тіло і вуста….

Ми посміхнулись, знову воля…

постала пауза пуста…

Слова не треба… і немає…

їх замінив святий дарунок,

який серця людей єднає…

то був…чарівний поцілунок…

© Капризна фантазерка